FANDOM


Динозаври
Динозаври

Різні динозаври:Аргентавіс, Цератозавр, Дейноніх, Дейнозух, Ділофозавр, Гіганотозавр, Ліоплевродон, Мегаланія, Мегалодон, Кетцалькоатль, Спинозавр, Стегозавр, Ті-рекс, і інші давні тварини - Арктодус, Кастороідес, Печерний лев, Жахливий вовк, Евсміл, Гліптодон, Мамонт, Смілодон, Шерстистий носоріг.

Наукова класифікація
Царство Тварини
Тип Хордові
Клас Динозаври
Характеристика
Додаткова інформація
Назва латинська
Dinosauria

Динозаври (лат. Dinosauria — з грец. δεινός — «страшний» і грец. σαῦρος — «ящірка») — великий клас тварин, велика частина якого жила колись, хоча й зараз на нашій планеті живе багато динозаврів, хоча велику кількість їх вчені відносять до криптидів. Довжина різних видів коливалася від 0,35 до 35 м, вага — від 110 грам до понад 100 т.

Традиційно «динозаврами» називають тільки динозаврів-нептахів.

Опис

Головною анатомічною особливостю динозаврів є стегновий суглоб з центральним отвором. Крім того, багато хто із них були двоногими. Ця особливість давала їм великі переваги перед рештою тварин: збільшувався їх кругозір, передні кінцівки стали вільними.

Раціон

Декілька груп невеликих тероподів (більшість м'ясоїдних динозаврів), таких як орнітоміміди чи альварезавриди, напевно, були всеїдними.

Представники незвичайної групи тероподів, теризинозавридів, були рослиноїдними.

Спинозаври і пеліканімім («Наслідувач пелікана»), можливо, їли рибу (на це вказують особливості черепів). Вони мали багато тонких зубів, як вважають, пристосованих для втримування слизької риби. Крім того, в пеліканіміма були складки шкіри на шиї, як у пелікана (звідки й назва).

Дієту динозаврів визначають за допомогою їхніх зубів та скам'янілого посліду — копролітів. Кожен динозавр мав унікальну будову зубів, пристосовану для споживання певного типу їжі. Наприклад, завдяки цьому ми знаємо, що тероподи були хижаками: в більшості з них зуби конічної форми, приплюснуті з боків, з загостреними краями і завернуті назад, щоб втримувати жертву. Ще докладнішими є копроліти: вони містять дані про те які саме види рослин чи тварин їв динозавр. Дієту хижаків можна визначити за допомогою слідів від укусів на кістках їхніх потенційних жертв, і вмісту скам'янілих решток в області черевної порожнини під час розкопок (залишки кісток тощо).

Більшість динозаврів не могли пережовувати їжу, бо в багатьох видів не було щічних м'язів. Єдиною групою з цією властивістю були деякі пізні орнітоподи. Деякі динозаври спеціально ковтали камінці гастроліти, щоб ті перемелювали жорстку їжу в шлунку.

Можливо, деякі хижаки, такі як маюнгатол і целофізис були схильні до канібалізму.

Розміри

Примітивні динозаври були відносно невеликими. Найпримітивніші відомі динозаври, такі як Еораптор, Сатурналія чи Еодромеус, були завдовжки 1-1,5 м.

Серед хижаків найбільшим був спинозавр (можливо, до 18 м), основу раціону якого складала риба. Тиранозавр і деякі Гіганотозаврини були завждовжки до 15 м.

Класифікація

Є пару класифікацій динозаврів.

Перша класифікація

Ряд Ящеротазові

Ряд Птахотазові

Друга класифікація

Третя класифікація[1]

  • Птахозаври (Ornitosauria)
    • Пахіцефалозаври, орнітоподи, раптори, целурозаври, птахи, карнозаври, птерозаври, орнітоміми
  • Китозаври (Cetasauria)
    • Китоподібні, іхтіозаври, акули
  • Рогозаври (Cerosauria)
    • Цератопси, носороги, стегозаври, анкілозаври, слони, черепахи
  • Довгошиї динозаври (Longocollumosauria)
    • Прозавроподи, завроподи, змії, плезіозаври, нотозаври
  • Дракозаври (Dracosauria)
    • Дракони, грифони
  • Крокозаври (Crocosauria)
    • Крокодили, ящірки, пліозаври, синапсиди, мозазаври, спинозавриди, амфібії

Історія відкриття і дослідження

Гігантські кістки, котрі знаходяться іноді в землі, в часи античності вважали останками героїв епохи Троянської війни, в Середні віки і аж до XIX ст. — останками велетнів, про яких згадується в Біблії і які загинули під час всесвітнього потопу.

У 1824 році президент Королівського геологічного товариства Вільям Бакленд виступив з доповіддю про знахідку, зроблену в 1815 році в юрських сланцях Стоунзфілда (графство Оксфордшир), що складається з декількох кісток і фрагмента «допотопної» тварини. Вдавшись до допомоги видатного фахівця з порівняльної анатомії Жоржа Кюв'є, Бакленд класифікував знахідку як останки гігантської хижої ящірки (лат. sauria) і, відповідно, назвав її мегалозавром — «величезним ящером».

У 1826 році Гедеон Мантелл, хірург з Льюїса (графство Сассекс), дійсний член Ліннеївського товариства, аналогічним чином представив у Геологічному товаристві знайдені ним зуби раніше невідомого виду, якому він дав назву ігуанодон (буквально «ігуанозубий») за схожість зуба з зубом ящірки ігуани. Він же у 1833 році описав гілеозаврa — представника панцирних ящурів анкілозавра.

У 1842 році англійський біолог Річард Оуен, констатувавши безсумнівну подібність між цими трьома видами і їх відмінність від сучасних рептилій, виділив їх в особливий підвідділ, назвавши його Dinosauria («жахливі ящери»).

Відкриття у 1858 році в США добре збереженого скелета гадрозавра перевернуло уявлення про динозаврів як про чотириногих тварин, показавши, що динозаври могли ходити на двох ногах. У наступні кілька десятиліть були відкриті представники більшості основних груп динозаврів; важлива заслуга в цьому належить американським палеонтологам Гофоніїлу Маршу і Едварду Копу, які відкрили й описали в загальній складності 142 нових види, включаючи апатозавра і бронтозавра (згодом їх віднесли до одного роду), диплодока і стегозавра, моноклона, трицератопса та ін. Накопичення матеріалу призвело до поділу динозаврів на родини птахотазових і ящеротазових (1887 рік).

У першій половині двадцятого століття, більшість науковців вважали, що динозаври були громіздкими, млявими тваринами. Більшість досліджень, що проводяться з 1970 року, однак, з'ясували, що динозаври були активними тваринами з підвищеним метаболізмом і численними особливостями для соціальної взаємодії.

У 1964 році знахідка дейноніха зробила нову наукову революцію, позаяк за будовою динозавра було ясно, що він пересувався відносно швидко, з чого випливав висновок, що він був теплокровним. Ідея теплокровності змушувала переглянути старі уявлення не тільки про фізіологію, але і про поведінку динозаврів, чому з'явилися підтвердження в 1979 році, коли були отримані докази батьківського інстинкту і соціальної поведінки ящерів (висиджування, захист і вигодовування дитинчат). Нарешті, порівняння верхніх кінцівок дейноніха з крилом птаха змусило припускати їх близькість і походження птахів від динозаврів (або навіть взагалі приналежність до цього надвідділу), доказом чого стало згодом відкриття слідів оперення у ряду динозаврів. У 2005 році вченим вдалося виділити колаген зі збережених м'яких тканин тиранозавра і використовувати його хімічний склад як ще один доказ спорідненості динозаврів із сучасними птахами.

Етимологія назви

Динозаври вперше згадані 1667 року в ілюстраціях Роберта Плота. Офіційно відкриті 1822 року подружжям Мантелів. Термін «динозавр» введений 1842 року англійським біологом Річардом Овеном для опису перших скам'янілих останків стародавніх ящерів, що вражали уяву вчених своїми розмірами[2].

Слово походить від грецького δεινός (deinos) — «страшний, жахливий» і σαῦρος (sauros) — «ящір»[3]. Хоча таксономічне ім'я часто інтерпретувалося як вказівка на зуби, кігті, й інші вселяючі страх особливості динозаврів, насправді ж Овен дав цей термін, вказуючи на їх розмір і велич[4]. Пояснюючи свої погляди, Овен називав динозаврів товстошкірими вторинного періоду. До товстошкірих в 19 столітті відносили великих і масивнотілих бегемотів, слонів і носорогів, а вторинним періодом вважали мезозойську еру, якої не було.

Динозаври в культурі

Динозаври в літературі

Динозаврам присвячено багато науково-популярних творів. Нашому читачу найбільш відомі книги Ігоря Акімушкіна «Стежкою легенд» і «Зниклий світ».

Не обійшли динозаврів увагою і белетристи. В романах Артура Конан Дойля «-05-0156Загублений світ» і Володимира Обручева «-05-0157Плутонія» описуються динозаврів, яким вдалось проіснувати до нашого часу в ізольованих природних анклавах, умови яких не притерпіли суттєвих природних змін з часів юрського періоду. Роман Конан Дойля був багаторазово екранізованим.

Також широкої популярності набули романи американця Майкла Крайтона, в якого динозаврів вдається вивести за допомогою генної інженерії. Його книги «-05-0158Парк юрського періоду» і «-05-0159Загублений світ» були екранізовані Стівеном Спілбергом в однойменних картинах.

Динозаври в кінематографі

Динозаври у відеоіграх

Див. також

Джерела

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8

Примітки

  1. запропонавана автором статті
  2. Owen, R. (1842). «Report on British Fossil Reptiles.» Part II. Report of the British Association for the Advancement of Science, Plymouth, England.
  3. ["Liddell-Scott-Jones Lexicon of Classical Greek". http://www.perseus.tufts.edu/cgi-bin/lexindex?lookup=deino/s&lang=greek&doc=Perseus:text:1999.01.0169&formentry=0. Retrieved 2008-08-05.]
  4. Farlow, J.O., and Brett-Surman, M.K. (1997). «Preface». in Farlow, J.O., and Brett-Surman, M.K. (eds.). The Complete Dinosaur. Indiana University Press. pp. ix-xi. ISBN 0-253-33349-0.

Посилання

Українськомовні
Польськомовні
Російськомовні
Англомовні